№07, 22 лютого 2018 Новели корпоративного оподаткування (2018)
В українських законотворців давно стало закономірністю під кінець року (разом із прийняттям державного бюджету на наступний рік) вносити зміни до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі за текстом – ПК України), а відтак 2017 рік не став виключенням.
30 грудня 2017 року Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII, яким було внесені зміни до ПК України, що стосуються, зокрема, як платників єдиного податку, так і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Про єдиний податок
Щодо платників єдиного податку варто зауважити, що із прийняттям зазначених вище змін стало законодавчо чітко врегульовано питання щодо нарахування та сплати податку з доходу нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою
в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
У широкому розумінні визначення поняття резидента, що наведене в пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, до резидентів відносяться фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами, а також дипломатичні представництва України за кордоном.
Але для цілей розділу ІІІ ПК України, який регулює оподаткування доходів нерезидентів юридичних осіб, надається дещо інша дефініція поняття платників податку – резидентів, а саме, ними є суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених п. п.
133.4 та 133.5 ПК України.
Згідно з п. 133.5 ст. 133 ПК України не є платниками податку суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу. До того ж відповідно до пп. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на прибуток підприємств.
У зв'язку з наведеним нерідко виникало питання, чи зобов'язані платники податків на спрощеній системі оподаткування при здійсненні на користь нерезидента – юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) під час виконання будь-яких виплат з доходів із джерелом їх походження з України, отриманих таким нерезидентом, проводити нарахування та сплату податку з таких доходів у порядку, розмірі та в строки, встановлені розділом III ПК України.
Державна фіскальна служба України у своїх роз'ясненнях дотримувалася позиції, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на прибуток підприємств, але не звільняються від сплати податку при виплаті доходів нерезиденту із джерелом їх походження з України (згідно з листом Головного управління ДФС у м. Києві від 24 березня 2017 року № 6253/10/26-15-12-05- 11).
У зв'язку з останніми змінами до ПК України це питання було законодавчо врегульовано шляхом закріплення п. 297.5 ст. 297, відповідно до якого платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента – юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III ПК України.
Отже, при виплаті доходів нерезиденту з джерелом їх походження з України платникам єдиного податку треба враховувати вказану вище норму з урахуванням розділу III ПК України та чинних міжнародних договорів.
Окрім того, фізичним особам – платникам єдиного податку варто звернути увагу на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року № 2246- VIII, а саме у ст. ст. 7 та 8, було встановлено розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати відповідно. Розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року становить 3723 грн, а розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи – 1762 грн. У зв'язку з цим розмір єдиного податку для платників 1 групи становить 176,20 грн на місяць, а для 2 групи – 744,60 грн на місяць.
Щодо розміру єдиного соціального внеску (ЄСВ) для фізичних осіб – підприємців на спрощеній
системі оподаткування, то відповідно до норми, яка діяла до 1 січня 2018 року (абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI) для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 ПК України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пропорційно до сплаченого єдиного внеску. Тому в 2017 році платники єдиного податку на 1 групі сплачували лише половину від ЄСВ, яку мали сплачувати платники єдиного податку 2 та 3 груп, а саме 352 грн.
З 1 січня 2018 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII було виключено абз. 2 п. 3 ч. 1 ст.
7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим починаючи з 1 січня 2018 року платники єдиного податку 1 групи сплачують ЄСВ у таких самих розмірах, як і платники 2 та 3 груп, а саме 22 відсотки мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, тобто 819,06 грн.
Крім того, платникам єдиного податку, які здійснювали роздрібну торгівлю пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, необхідно звернути увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року № 984 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336" було внесено зміни до Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а саме: п. 1 було викладено в новій редакції: "Роздрібна торгівля продовольчими товарами (крім підакцизних товарів), що здійснюється фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок", тобто фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку було позбавлено права здійснювати реалізацію пива у пляшках і бляшанках без застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, починаючи з 1 січня 2018 року платники єдиного податку, які здійснюють реалізацію пива у пляшках і бляшанках, під час здійснення розрахунків зобов'язані використовувати належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.
Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можемо констатувати позитивні зміни. Було скасовано прогалину в законодавстві щодо наслідків застосування штрафних санкцій до фізичних осіб у разі, якщо контролюючий орган не надіслав податкове повідомлення-рішення у встановлені законодавством строки або не надіслав взагалі.
Так, ПК України було доповнено пп. 266.10.2, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені пп. 266.7.2 п. 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
При цьому не варто забувати про п. 42.1 ст. 42 ПК України, відповідно до якого документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, а саме надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Також до ПК України було додано пп. 266.10.3, згідно з яким податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102, тобто протягом 1095 днів, що настають за днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом.
ВИСНОВОК: Отже, враховуючи викладене вище, можна констатувати відчутне збільшення податкового навантаження для платників єдиного податку 1 групи, а також те, що законодавець став на правдивий шлях щодо врегулювання правових питань, які не були чітко врегульовані в податковому законодавстві та застосовувалися по-різному.
© ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2018
© ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018
