У суспільстві досі активно продовжується обговорення гучної новели українського законодавства, а саме прийняття Верховною Радою Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України.
Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, який набирає чинності з 15.12.2017 р. – у день початку роботи нового Верховного Суду.
- Показання свідка як доказ у господарському процесі
- Дочекалися: свідки в господарському процесі
- Електронні докази: крок уперед чи констатація факту?
- Нулі та одиниці: електронні докази в господарському процесі
- Експерт у галузі права: суддя на фрілансі?
- Врегулювання спору за участю судді: швидко, дешево та зрозуміло чи заздалегідь непопулярний інструмент у судочинстві?
- ГПК-2017: заходи забезпечення позову та зустрічне забезпечення
- Удосконалені механізми: заходи забезпечення позову та зустрічне забезпечення
- Новели касаційного оскарження
- Новий ГПК: зміни в апеляційному провадженні
- Про Вищий суд з питань інтелектуальної власності
Зазначений Закон вносить суттєві зміни до процесу вирішення спорів у вітчизняному господарському, цивільному й адміністративному судочинстві, зокрема, шляхом впровадження інституту врегулювання спору за участю судді, який вже роками становить частину системи права Каліфорнії (США) і є ефективним засобом вирішення низки проблем, що мають місце і вукраїнській судовій системі (тривалий час розгляду справ, затягування процесу, значні витратисторін під час супроводження процесу тощо).
Тим часом на друге читання у Верховній Раді України готується законопроект "Про медіацію" від 17.12.2015 р. № 3665 (прийнятий у першому читанні 03.11.2016 р.), яким пропонується нормативне визначення медіації – альтернативного (позасудового) методу вирішення спорів, за допомогою якого дві або більше сторони спору матимуть змогу в межах структурованого процесу за участю медіатора досягти згоди для вирішення їх спору.
У зв'язку з цим досить цікавим питанням є з'ясування доцільності впровадження інституту медіації поряд із вже законодавчо закріпленою процедурою врегулювання спору за участю судді, що, на перший погляд, можуть здаватися тотожними поняттями.
Значення та учасники.
Сутність медіації полягає в неупереджених переговорах за підтримки посередника –медіатора (або за сприяння організації, яка забезпечує проведення медіації) між сторонамиконфлікту з метою пошуку найсприятливішого для них рішення, у той час як під час процедуриврегулювання спору за участю судді сторони спілкуються із суддею для отриманняроз'яснень і додаткової інформації з метою оцінки сторонами спору перспектив його розглядута вирішення в судовому порядку.
Посередник-медіатор є нейтральною та незалежною особою, яку обирають сторони за взаємною згодою, при цьому ним не може виступати адвокат, представник та/або законний представник сторони медіації. Врегулювання ж спору за участю судді здійснюється суддею, у провадженні якого перебуває справа. Кваліфікаційні вимоги до судді, а також вимоги щодо його несумісності визначено Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII.
Учасниками медіації є сторони конфлікту та медіатор, а під час врегулювання спору заучастю судді – сторони судової справи та суддя.
Для медіаторів передбачається проходження спеціального навчання (у тому числі навчання практичним навичкам), що здійснюється фізичними та юридичними особами, програми яких були акредитовані об'єднаннями медіаторів. Організації, що здійснюють спеціальну підготовку з медіації, повинні забезпечувати як підготовку на базовому рівні, так і підвищення кваліфікації медіаторів, метою якого є проведення процедур медіації у ефективний, неупереджений і компетентний спосіб по відношенню до сторін.
Спеціальна підготовка судді, що здійснює врегулювання спору, чинним законодавствомУкраїни не передбачається. Ймовірно, це зумовлено його статусом відповідно до ст. 52 ЗаконуУкраїни "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII, а саме здійсненняправосуддя на професійній основі, що передбачає здобуття та освоєння суддею відповіднихзнань, навичок і вмінь.
Організація процедури
Медіатор сприяє налагодженню комунікації між сторонами та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення. Медіація складається з послідовних стадій, через які медіатор має супроводити сторони. При цьому він самостійно обирає засоби та методи проведення медіації й узгоджує порядок її проведення із сторонами з дотриманням вимог чинного закону, правил проведення медіації, правил ділової та професійної етики медіаторів. Сторони медіації самостійно визначають коло обговорюваних ними питань, варіанти врегулювання спору між ними, зміст договору за результатами медіації, строки та способи його виконання, інші питання стосовно їх спору та процедури медіації з урахуванням порад медіатора. Остаточні рішення приймаються виключно сторонами медіації.
Проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їх представників та судді. На початку проведення першої спільної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення процедури, права та обов'язки сторін. Під час проведення спільних нарад суддя з'ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування щодо категорії спору, який розглядається, пропонує сторонамнадати пропозиції щодо шляхів його мирного врегулювання та здійснює інші дії, спрямовані намирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шляхмирного врегулювання спору.
Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною із сторін окремо. Під час закритихнарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах,пропонувати можливі шляхи мирного врегулювання спору.
Суддя спрямовує проведення врегулювання спору для досягнення сторонами такогорезультату, при цьому суддя не має права надавати юридичні поради та рекомендації, а такожоцінку доказів у справі.
Проведення медіації можливе на будь-якій стадії судового процесу, у той час як врегулюватиспір за участю судді можна лише до початку розгляду справи по суті. Обидві процедуриздійснюються за взаємною згодою сторін.
Окрім наведеного, відмінною рисою є тривалість проведення зазначених процедур: медіаціяздійснюється в погоджений сторонами строк, а у випадку врегулювання спору за участю судді– протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали пропроведення врегулювання.
За бажанням сторін медіація може бути проведена повторно, у той час як на врегулювання спору за участю судді сторонам закон надав лише один шанс.
Інформація щодо медіації є конфіденційною, якщо сторони медіації письмово не домовилисяпро інше. Інформація, отримана будь-якою зі сторін, а також суддею під час проведенняврегулювання спору, є конфіденційною. Під час проведення врегулювання спору за участюсудді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами.
Підстави припинення
Медіація припиняється: 1) укладанням сторонами медіації договору за результатами медіації в будь-якій формі – з дня укладення такого договору; 2) заявою сторін або однієї із сторін,адресованою медіатору, про припинення медіації – з дня отримання медіатором такої заяви; 3)заявою медіатора після консультацій зі сторонами про те, що подальші зусилля на досягнення згоди в межах процедури медіації більше себе не виправдовують, або про неможливість залучення третіх осіб, якщо спір стосується прав та законних інтересів цих осіб – з дня отримання сторонами такої заяви.
Врегулювання спору за участю судді припиняється: 1) у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді; 2) у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді; 3) за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будьякою із сторін; 4) у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем. Про припинення врегулювання спору за участю судді постановлюється ухвала, яка оскарженню не підлягає. Одночасно суддя вирішує питання про новлення провадження у справі.
Позитивною рисою врегулювання спору за участю судді є відсутність судового формалізму підчас проведення нарад (спільних та (або) закритих). Такий формат істотно знімає напругу міжучасниками, при цьому суддя займає роль фахового посередника між сторонами і має правозапропонувати їм надати пропозиції щодо способів мирного врегулювання спору чипрезентувати власні варіанти можливих шляхів його мирного вирішення.
Застосування медіації в такому разі є менш ефективним, оскільки лише суддя, який має вищуюридичну освіту, володіє необхідним обсягом знань, навичок і досвіду, ознайомлений зусталеною судовою практикою в аналогічних спорах, може прогнозувати та роз'яснитисторонам процесуальні можливі наслідки закінчення судового розгляду справи.
ВИСНОВОК:
Як бачимо, медіація та врегулювання спору за участю судді за своєю правовою природою є абсолютно різними процедурами, не взаємовиключними у застосуванні. Медіація може проводитися на будь-якій стадії судового процесу, що презюмує її здійснення і тоді, коли врегулювання спору за участю судді вже мало місце. Тим самим прийняття законопроекту "Промедіацію" № 3665 від 17.12.2015 р. зумовить розширення диспозитивних можливостей длясторін під час вирішення спору, що матиме наслідком, зокрема, уникнення евиправданоїсудової тяганини та значних витрат сторін. З іншої сторони, зловживання правом повторногопроведення процедури медіації може спровокувати затягування судового процесу.
У будь-якому разі для практичного застосування медіації необхідне внесення відповідних зміндо вітчизняного процесуального законодавства, оскільки Законом України "Про внесення зміндо Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексуУкраїни, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від03.10.2017 р. № 2147-VIII використання зазначеної процедури вирішення спору не передбачено.
Безумовно, пошук взаємного консенсусу та спільне врегулювання спору є найбільш ефективними, оскільки таким чином максимально задовольняються інтереси обох сторін з найменшими затратами часу, коштів та емоційного виснаження, тому поступове впровадження в систему права країни інноваційних механізмів вирішення спорів є ключем до усунення ряду проблем під час здійснення українського правосуддя.
14 грудня 2017
Вікторія Поліщук ,
юрист, експерт з комплексних правових рішень для бізнесу
SAFIR LAW&FINANCE
© ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2017
© ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2017
